У центрі картини "Запорожці пишуть листа турецькому султану" художник Ілля Репін зобразив, в особі писаря, Дмитра Івановича Яворницького – легендарного історика запорізького козацтва, засновника й хранителя Музею історії козацтва в Катеринославі (так до 1926 року називався Дніпропетровськ). Під час Громадянської війни, захопивши місто, до музею завітав і Нестор Махно зі своїм штабом. Дмитро Іванович злякався, перш за все, за свої експонати, бо пристрасть махновців до красивої зброї була загальновідома. А в музеї була сила-силенна запорізьких шабель – улюбленої зброї січовиків – і часто вони являли собою справжні витвори мистецтва.

Та побоювання Яворницького виявилися марні. Буйні зазвичай махновці в козацькому музеї присмиріли і поводилися на екскурсії, яку для них провів сам Яворницький, як слухняні школярі. Лише біля одного стенду, де були виставлені речі з козацької могили – коштовна шабля і пляшка горілки – Махно не витримав: "А можна мені шаблю в руках подержати?". "Та чом би й ні, – як для хороших людей" – відповів Дмитро Іванович і відкрив стенда.

Довго тримав в руці козацьку шаблю Нестор Іванович, а потім чемно повернув її Яворницькому і спитав: "Дмитре Івановичу, а горілка ото... як для хороших людей?". Яворницький подав йому старовинну ретельно закорковану пляшку. Махно хильнув оковитої першим, а потім передав пляшку своїм хлопцям. "А тепер, хлопці, сказав Махно, хто ще шось тут хоч пальцем троне – сам пристрелю". І махновці, подякувавши Дмитрові Івановичу, пішли з музею.

Знайшов в історичних джерелах і переповів Микола Уманський,
для Фонду підтримки українських ініціатив