"В критические моменты для своей армии Махно бросает в бой свой последний резерв – самого себя, и добивается успеха". Вести в атаку -не на параді красуватися. У Нестора Махна було зо два десятки серйозних поранень, але це його не зупиняло.
...З середньої тачанки повільно піднімається сам командир, обводить поглядом своїх повстанців і над степом лунає звична команда "Хлопці! Ррроби грррязь!"
Більшовики-сучасники в один голос твердили: "Части батьки Махно пропитаны духом бесшабашного вольного Запорожья. Настроение их боевое, бодрое". До речі, і район бойових дій махновців від річки Буг до річки Айдар майже повністю збігається з територією земель колишнього Війська Запорізького...
Діяльність повстанської армії Нестора Махна продемонструвала унікальну здатність українського селянства до самоорганізації військового опору в таких формах, які й досі являються недосяжними навіть для найбільш передових армій світу.
13 березня 2009 року, до 195-ї річниці з Дня народження Кобзаря Луганська обласна організація ВО "Свобода" за сприяння Фонду підтримки українських ініціатив передала "Шевченковій світлиці" Білолуцької гімназії нові стільці і набір навчальної, методичної та публіцистичної літератури.
5 березня 2009 року в Луганську "група товаришів" намагалася зняти з постаментів старі танки, що стоять біля обласного краєзнавчого музею, і вивезти їх, начебто, на ремонт. Ані належних документів, ані грошей на ремонт у "товаришів" не виявилося. Ентузіастів зупинило лише особисте втручання керівників обласного відділу культури. Виникає запитання: а звідки і чому такий поспіх? Може комусь просто заважають старі бойові машини?
Останній свій бій січове козацтво як самостійна політична сила дало не під Полтавою і не в сумнівній кампанії з хитруватим гетьманом Мазепою та дурнуватим королем Карлом ХІІ. Це відбулося роком раніше на землях нашого Подінців'я, коли донські козаки попросили у своїх запорізьких побратимів допомоги у війні з Москвою...
Фонд підтримки українських ініціатив – це українська благодійна неурядова неполітична організація, створена в 2009 році в Луганську з метою сприяння розвитку української культури на Луганщині.
Іноді нам доводиться чути, що Луганщина – безнадійно русифікований край і ніщо українське тут не приживається і ніколи не приживеться. Однак, варто подивитися на реальний стан речей і все стає на свої місця. Дійсно, в ході свого історичного розвитку Луганщина сформувалася як край російськомовний (чому так склалося і хто винен – це вже інше питання). Після здобуття Україною незалежності стало питання про українізацію краю. Про важливість українізації було багато сказано з високих і не дуже високих трибун. Але за 17 років на Луганщині не було відкрито жодної української бібліотеки, книжкової чи музичної крамниці! Склалася парадоксальна ситуація: є вже якісна сучасна українська музика, з’являється цікава українська література, але мешканці Луганщини про це практично нічого не знають! Відповідно, постає питання: а як тоді українізуватися, якщо доступу до якісних зразків української культури майже зовсім нема? Звичайно, якщо понишпорити по крамницях, в Луганську можна знайти і українську книжку, і діск з українською музикою. Але цього вкрай недостатньо. Саме тому пріоритетними проектами нашого Фонду є створення української бібліотеки, української книгарні та української музичної крамниці в Луганську. В перспективі – створення мережі бібліотек та крамниць по всій Луганській області.
Наш Фонд займається розбудовою та підтримкою дитячого оздоровчого табору «Дружба» в селі Макарово Станично-Луганського району Луганської області. В таборі є всі умови для якісного відпочинку та оздоровлення дітей: спортзал, басейн, кінозал, тир, майданчики для спортивних ігор, конюшні. Сам табір оформлено в українському стилі, а для цікавих є етнографічний куточок, в якому виставлено предмети побуту українських селян ХІХ-ХХ ст. Також в таборі є бібліотека української літератури. На благодійних засадах в таборі будуть регулярно відпочивати діти-сироти з Луганщини.
Ще одним напрямом роботи нашого Фонду є книговидавництво. Заплановано видання книги Йосипа Бойдуника «Національний солідаризм». В цій книзі, написаній у 1946 р., викладено погляди українського мислителя щодо ліпшого суспільного ладу в Україні. Не будемо зупинятися на ідеях Йосипа Бойдуника докладніше, лише зазначимо, що сьогодні ідеї солідаризму привертають все більше уваги передових дослідників в усьому світі. Можливо, солідаризм і є тим «третім шляхом», що виведе Україну з нескінченних криз...
Не оминає наш Фонд і краєзнавства. Так, вже готується до публікації серія оригінальних статей про селянський повстанський рух під проводом Нестора Махна, повстання донських та запорізьких козаків під проводом Кіндратія Булавіна і т.д. Ці події – яскраві сторінки історії нашого краю і вони не можуть бути забуті через мінливу політичну кон’юнктуру. Також ми знайшли на Луганщині поховання селянського отамана Блохи, за яким і досі доглядають місцеві жителі. Ми ж встановимо на його могилі достойний пам’ятний знак.
Фонд здійснює підтримку української Церкви. Так, ми надаємо регулярної підтримки греко-католицькій громаді міста Красний Луч Луганської області, а в селі Макарово Луганської області вже будується коштом Фонду православна церква Київського Патріархату. Ми дистанціюємося від міжконфесійних протиріч, але вважаємо, що українські релігійні громади на Луганщині потребують підтримки.
Ваші побажання, зауваження і пропозиції надсилайте нам на нашу електронну скриньку Пошта
